Жителька Татарбунарів Одеської області Тетяна Коновалюк заявила 1 травня у Facebook, що її семирічну доньку 29 квітня збила на центральній площі міста поліцейська, після чого її чоловік пішов з’ясовувати обставини ДТП й опинився в територіальному центрі комплектування (ТЦК).
«Співробітницею поліції, Алісою Маркович, був здійснений наїзд на мою семирічну дитину Софію Сухоліту, яка переходила дорогу по пішохідному переходу. Так склалося, що мій чоловік, Олександр Сухоліта, теж став очевидцем цієї дорожньо-транспортної пригоди, оскільки дитина була з ним», – написала Коновалюк.
За її версією, поліцейська «відволіклася на мобільний телефон і не побачила, що збила дитину».
«30 квітня мій чоловік, Сухоліта Олександр, як законний представник потерпілої дитини, прибув до відділу поліції для отримання інформації щодо розслідування кримінальної справи, надання пояснень та оформлення статусу дитини як потерпілої. Після прибуття до відділку він зник. Зв’язок із ним обірвався. […] Зі слів очевидців дізналася, що його вивезли із відділку поліції, передали представникам ТЦК для мобілізації», – вказала дописувачка.
Вона вважає, що «його затримання є незаконним і пов’язане з тиском у справі щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його неповнолітньою дитиною».
Коновалюк зазначила, що всього у неї троє дітей – віком чотири, сім і 10 років.
2 травня Коновалюк повідомила, що її чоловіка другу добу утримували в ТЦК і в нього стався гіпертонічний криз.
«На дану хворобу він страждає ще з 2018–2019 року, про що є відповідні медичні висновки та виписки про лікування в стаціонарі лікарні. Близько першої ночі його швидкою допомогою було доставлено до лікарні. Протягом ночі проводили відповідні медичні процедури та заходи щодо виходу з гіпертонічної кризи. А зранку під двері в палату прийшли співробітники ТЦК і наряд з поліції, щоб знову його силоміць доставити до ТЦК», – стверджує Коновалюк.
Пізно ввечері 2 травня ситуацію прокоментував у Facebook Одеський обласний ТЦК.
«1 травня представники Національної поліції доставили до 2-го відділу Білгород-Дністровського районного територіального центру комплектування громадянина, який, згідно з чинними обліковими даними, перебував у розшуку на підставі ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення – «Порушення військовозобов’язаними чи призовниками законодавства про військовий обов’язок і військову службу». Після уточнення військово-облікових даних громадянина було направлено на проходження військово-лікарської комісії. Під час проходження ВЛК він поскаржився на різке погіршення стану здоров’я, у зв’язку з чим на місце було викликано бригаду екстреної медичної допомоги. За результатами обстеження, громадянина за рішенням лікарів було невідкладно госпіталізовано до закладу охорони здоров’я», – пишуть у пості.
У ТЦК стверджують, що у приміщенні центру до «зазначеної особи» не застосовували фізичний примус чи інші дії з ознаками протиправності.
«Інформаційні повідомлення, що циркулюють у публічному просторі та стосуються дорожньо-транспортної пригоди, яка, за твердженнями окремих осіб, сталася напередодні за участі представниці правоохоронних органів, жодним чином не корелюють із діяльністю органів ТЦК. Територіальні центри комплектування не уповноважені на процесуальне реагування чи слідчі дії у справах про ДТП – ці питання належать до компетенції Національної поліції та органів прокуратури», – заявили там.
У центрі комплектування нагадали про юридичну відповідальність за ухилення від мобілізації.
«Стосовно поширеної у медіа заяви про багатодітний статус громадянина зазначаємо: згідно з чинним законодавством, підставою для відстрочки є утримання трьох або більше неповнолітніх дітей, що підтверджується офіційно оформленими документами. На момент складання відповідного протоколу таких документів представлено не було. Додатково зазначаємо, що одна з трьох дітей юридично перебуває під опікою іншого з батьків, що унеможливлює застосування норми про багатодітність як підстави для відстрочки», – підкреслили в ТЦК.
У своєму коментарі там наголосили, що служба в Збройних силах України – не форма покарання, а «реалізація громадянського обов’язку, що є водночас проявом честі, відповідальності та солідарності з тими, хто щоденно захищає нашу державу».
