Короткометражний фільм «Віддалені наслідки», який має англійську назву «Ever After», на зйомках якого був присутній наш кореспондент, розпочав свою переможну фестивальну ходу.
Напередодні Дня Українського кіно, яке відзначається 13 вересня, ми зустрілися із однією з авторів сценарію і співпродюсеркою цього проекту одеситкою Оксаною Присяжнюк (псевдонім – Ксенія Заставська).
— Пані Оксано, вітаємо вас і вашу команду з першими перемогами. Розкажіть, будь ласка, як пройшла прем’єра фільму в Києві.
Дуже дякую за увагу. Українська прем’єра пройшла 9 вересня у Києві у рамках Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО» , який заснований нашою землячкою Тетяною Станєвою у Болграді. А покази фестивальних фільмів проходять в Україні і Болгарії. Це була шоста едиція, значну частину якої прийшлося провести в Києві через те, що розбомблено міст у Затоці, а через Молдову важко дістатися всім охочим.
Я не була присутня на показі фільму через особисті обставини. Планувала бути, бо приїхала на відкриття фестивалю, яке було надзвичайним. Дійсно, фестиваль «ОКО» — культурна подія міжнародного рівня, на якій було багато гостей з різних країн.
Фільм гідно представили наша продюсерка Наталя Делієва, режисерка Катерина Молокопєєва, операторка Аліса Кузнецова, заслужений артист України Роман Мацюта – виконавець головної чоловічої ролі, народна артистка України Лариса Руснак – виконавиця головної жіночої ролі, народний артист України Тимур Полянський – композитор, який написав чарівну музику спеціально для фільму, асистентка режисера – Ольга Горенко.
Я дивилася у прямому ефірі, як глядачі гучними оплесками вітали команду і дякували за фільм. Хоча багато хто плакав. Бо фільм про правду життя, про наше сьогодення.
«Ми всі 300-ті», — якось написав мій друг, який воює. Дійсно, ми всі поранені цією війною – хто фізично, хто морально, а хто і фізично, і морально. Після показу фільму мені люди писали, що це найкращий фільм з тих короткометражних, які вони побачили у рамках цього фестивалю.
На жаль, за наш фільм не можна віддати голоси глядацьких симпатій (є така опція на цьому фестивалі), бо тоді фільм потрібно демонструвати онлайн. А такий показ на будь-яких платформах заборонено правилами майже всіх фестивалів, на які подано наш фільм. Тому голосуватиме виключно журі.
Яким би не було це рішення, ми раді, що саме на цьому чудовому фестивалі відбулася прем’єра нашого фільму «Віддалені наслідки». Крім того, це україно-болгарський фестиваль. Тому наш фільм буде продемонстровано у Софії. А це важливо, бо у Болгарії багато років потужно працювала російська пропаганда, і багато людей досі знаходяться під її впливом.
— Ви вже розповідали, що це фільм про наслідки війни. На ваш погляд, сьогодні потрібно знімати такі фільми? Чи варто це робити після війни?
Багато дискусій зараз точаться саме на цю тему. Навіть на вищезгаданому фестивалі «ОКО» була така дискусія. Я вважаю, що потрібно. Так само вважає продюсерка Наталя Делієва. Людям варто показувати правду життя за кордоном, бо вони звикли до наших страждань і вже сприймають війну, як щось звичайне. Бої, вибухи, смерті на екрані зараз всіх дратують. Тому ми показали війну без війни. Ми звернули увагу саме на наслідки війни. Такі фільми потрібні і українцям. Не секрет, що є люди в країні, які вважають, що війна їх не стосується і вони продовжують жити звичайним життям: армії не допомагають, ніхто з їхніх сімей не воює. Єдине, що їх дратує — неможливість вільно виїжджати за кордон з чоловіками і обстріли. Такі фільми потрібні тим, хто переживає ПТС, в кого рідні загинули або воюють. Навіть нашим захисникам такі фільми потрібні.
Хочу зазначити, що перший показ нашого фільму відбувся саме на фронті.
Роман Мацюта – виконавець головної чоловічої ролі в нашому фільмі — поїхав на передову як волонтер, а також підтримав наших бійців концертом. До речі, на початку повномасштабного вторгнення Роман теж воював. На цій війні загинули два його брати. Він часто їздить на фронт і підтримує наших бійців.
А того разу він розповів про «Віддалені наслідки», бо історія його вразила, як він сам зазначав, і показав фільм прямо зі свого телефону. Бійці були настільки розчулені, що в декого на очах з’явилися сльози. І таке сприйняття нашої роботи – найвища нагорода для всієї нашої команди. Наші військові передавали через Романа подяку всій команді фільму.
— Розкажіть про сприйняття фільму за кордоном. Відомо, що ви вже маєте нагороди на фестивалях. Наша редакція вітає вашу команду з визнанням.
Щиро дякуємо. Так, ми отримали срібну нагороду в Італії на фестивалі у місті Флоренція Florence Film Awards, це вважається перемогою. Також на фестивалі в Римі Rome Prisma Film Awards наш фільм відібрали для участі у конкурсній програмі. Результати поки невідомі.
Крім того, наш фільм став фіналістом відомого фестивалю в США New York International Film Awards
— NYIFA. Це доволі почесно, бо потрібно спочатку пройти офіційний відбір, потім чвертьфінал, напівфінал, фінал. Ми стали фіналістами, але перемогу не здобули. Конкуренція там дуже потужна.
Крім того, фільм пройшов ще два офіційні відбори на фестивалі Eastern Europe Film Festival у Румінії і Berlin Women Cinema Festival. Наразі, на днях очікуємо результати з Берліну.
За місяць такі в нас здобутки, хоча фільм було подано на більше фестивалів і деякі результати будуть не так швидко. Є навіть такі кінофестивалі, які пройдуть влітку наступного року.
— Ви плануєте покази фільму поза фестивальними програмами?
Звісно, що плануємо. Як зазначає наша продюсерка Наталя Делієва, головна місія фільму – культурна дипломатія, тобто протидія російській дезінформації. Бо поки ми дискутуємо про доречність роботи над фільмами про війну, наші вороги знімають кіно, де виправдовують агресію, вихваляють російську армії, викривлюють дійсність. Наша команда знімала це кіно не заради фестивальних перемог. Навіть скажу більше, ми готові до того, що фільм «Віддалені наслідки» буде викликати нерозуміння саме на фестивалях. Але у будь-якому випадку наше кіно будуть дивитися. Тому, як наше завдання – донести світові правду про війну в Україні, то фестивалі – скоріше вже інструмент донесення цієї гіркої правди.
Плануємо не фестивальні покази на Кіпрі та у Литві.
В Україні я особисто представлю фільм у Кропивницькому на Театральному фестивалі, куди мене запросили і я з радістю погодилася, бо полюбила це чудове місто всією душею. Я там маю багато друзів серед волонтерів, з якими підтримую зв’язок ще з 2014 року. Буду рада зустрітися з усіма, хто зацікавлений подивитися наш фільм.
Трохи пізніше погодимо дату показу фільму в Одесі. Пропозицію показу вже маємо. Ми обов’язково повідомимо про час і місце прем’єри в Одесі.
— Дякуємо за розповідь про фільм. Напередодні Дня Кіно вітаємо всю команду фільму «Віддалені наслідки» зі Святом і бажаємо творчих здобутків, цікавих робіт, натхнення, успіху.
Також нам стало відомо, що ви, пані Оксано, є номінантом на головну нагороду українського кінематографу – «Золоту Дзиґу». Бажаємо вам перемоги, бо ваші сценарії варті найвищих нагород не тільки за кордоном, а й в Україні.
Дякую вам і редакції Одесса News.
The post Одеська кіносценаристка Ксенія Заставська: «Ми всі 300-ті» first appeared on Одесса News.